Небажана дисципліна

Які у вас асоціації зі словом «дисципліна»? Найімовірніше, це щось пов’язане з вихованням дітей або зі школою. Принаймні, у дитячі роки ми часто чули про дисципліну. І, зазвичай, нам це не подобалося, оскільки вона означала, що нам доведеться відмовлятися від багатьох речей, яких нам хотілось, або робити те, що не хочеться. Наприклад, дзвінок наприкінці перерви означав для нас те, що потрібно залишити біганину коридорами школи й зайти в клас для уроку. І вчителі пильно за цим стежили. Тих же, хто запізнювався, чекало покарання у вигляді двійки чи довгих моралізаторських речей вчителя, які часто хотілося поміняти на двійку. Однак, це й була дисципліна, яка готувала нас до життя, але яка так не подобалась.

З часом ми звільнились від пильного спостереження вчителів, однак, не від дисципліни. На роботі від нас вимагають пунктуальності, якості і швидкості. Самостійне життя вимагає організованості й ціленаправленості. Хороша фізична форма — постійних тренувань і вправ. У книгах, які написані відомими й успішними людьми, які пропонують схему досягнення успіху, завжди підкреслюється вміння поставити перед собою ціль і досягти її. Коротше кажучи, хоч дисципліна й не викликає в нас особливо теплих почуттів, та чим старшою людина стає, тим чіткіше вона розуміє, що дисципліна — це обов’язкова умова успішності і продуктивності. Це відоме правило життя, яке правдиве в усіх сферах.

Це правда, яка може здатися неприємною. Та й навіщо взагалі обманювати самих себе, нам усім це слово, а точніше сама необхідність у дисципліні, не подобається. У нас всередині живе крайній нероба, нехлюй (наші сусіди росіяни говорять «разгильдяй»), який не хоче дисципліни, який не хоче відмовлятися від усіх цих приємностей, які доступні зараз, вкладаючись у майбутню вигоду, яка так далеко в часі, і, можливо, навіть дуже бажана, але далека. Він не хоче докладати зусиль, щоб отримати щось, а хоче, щоб усе йому діставалося на срібному блюдечку. Було б дуже добре, якщо б цього внутрішнього нехлюя можна було якось виявити, зловити і викинути зі свого життя. Але якщо ви спробуєте це зробити, то виявите, що це частина вас самих. Це ваші ж власні бажання, які походять із вашої ж волі, з вашого ж розуму й почуттів. Вам доводиться постійно балансувати між бажанням досягнути чогось доброго й бажанням повалятись.

Таким чином, у нас виходить наступна ситуація: для ефективного і продуктивного життя нам потрібно дисциплінувати себе, однак, у нас самих живе постійне противлення цьому. Чому так і як із цим жити? Чи варто віддатись цьому бажанню вільного й хаотичного життя, прикриваючи його своєю творчою натурою, чи все ж таки боротись із цим і практикувати самодисципліну? І якщо так, то як же в цьому досягти успіху?

Особисто я впевнений у тому, що осмислити проблему — це вже половина її вирішення. І щоби зрозуміти її суть, нам потрібно звернутися до книги, яка краще всього описує людську природу і її проблеми, походження й цілі. Старовинна і велична книга Біблія може дати відповіді на всі ці питання. Причому, краще всього звернутися до самого початку цієї книги й людської історії. У ній ми побачимо 4 істини про людину, які допоможуть нам сформувати правильне ставлення до самодисципліни.

Перша істина — людина живе у світі, який створений не нею.
«Бут.1:1. На початку Бог створив Небо та землю.» Це доволі банальна істина, але дуже важлива. Усе навколо нас створено Великим і Всеблагим Богом, який безкінечно Мудрий у всьому, що робить. Кінець Своєї роботи Він охарактеризував так: «Бут.1:31. І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.»

Ця істина має важливе практичне застосування. Ми не придумували самих себе і світ, у якому ми живемо. Нас самих придумав Бог, Який і визначив причини й цілі нашого існування. Окрім того, Він придумав закони, за якими існує світ: від законів фізики та генетики, до принципів життя. Ці закони існують незалежно від нас і ми не в силі їх змінити. Ми можемо лише покоритись їм і їхньому Автору, або ж жити в конфлікті з ними.

Друга істина — Бог створив людину для праці.
«Бут.2:15. І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.» Із самого початку існування людини Бог дав їй ціль і працю. За Божим задумом людина мала б турбуватися про сад, у якому жила, тобто, працювати фізично. Також Бог дав людині інтелектуальну роботу — «Бут.2:19. І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.» Людина мала придумати назву для всіх істот. Хоч ціль існування людини загалом зводиться до поклоніння Богу, одним із занять людини мала бути праця: фізична та інтелектуальна.

Третя істина — гріхопадіння людини спотворило всі сфери її життя.
Писання про це каже так: «Бут.3:6. І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з’їв.» Єдиною забороною для перших людей була заборона їсти з дерева пізнання добра і зла. Порушивши цю заборону, перші люди поставили свою волю й бажання вище за волю Бога, і свою оцінку речей вище за оцінку Бога, цим самим поставивши себе на місце Бога. Наслідки цієї події були плачевні — людина втратила постійне спілкування з Богом, а також понесла на собі прокляття Бога; її життя стало повне горя, а праця важкою. «Бут.3:17. І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв із того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.»

Четверта істина — людина потребує спасителя.
Хоча покарання Бога для людини було суворим, у Своїй милості Він обіцяв відкупителя людям:
«Бут.3:14-15. І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу. І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту.» Саме про прихід відкупителя для людей і розповідає вся подальша історія, викладена в Писанні. У 30–35 році нашої ери відбулось відкуплення людини. Смерть Ісуса Христа вирішила проблему людської гріховності і прокляття.

Як же тепер у світлі цих істин подивитись на проблему самодисципліни?

Ми живемо у світі, придуманому не нами. Бог визначив усі закони, за якими ми живемо, і цілі, для чого нам жити. Усе, що ми можемо — або покоритись цим законам, цілям і їхньому Творцю, або намагатись їм противитись. Однак, це всеодно, що ігнорувати закони фізики — нічим хорошим це не закінчиться. Бог створив усе так, що для того, щоб бути продуктивним і успішним, потрібна дисципліна. Потрібно відмовлятись від того, що хочеться зараз і робити те, що потрібно; необхідно вкладатись у те, що принесе більше користі в майбутньому, а не в те, що дасть тимчасовий результат зараз. Потрібна самодисципліна.

Бог створив нас для праці. Ми не створені для бездіяльності чи вічного відпочинку. І так було із самого початку. Постійна бездіяльність руйнує людину й робить її нещасною. І навпаки, помірна праця розвиває людину й дає їй відчуття повноцінності. Причина нашої ліні криється в гріхопадінні. У нас живе постійна претензія на те, що має бути так, як нам хочеться. Саме по цій причині ми оправдовуємо нашу лінь, облагороджуємо її. Саме наша гріховна натура і є тим нехлюєм у нас. І, на жаль, від неї неможливо позбутись — нам усе життя доведеться боротись із тенденцією до ліні чи недисциплінованості. І це лише невелика частина нашого гріховного єства, яка постійно тягне нас до зла й саморуйнації. З нею потрібно буде постійно боротись. Однак є відкупитель. У Христі Ісусі Бог вирішує не тільки проблему вини за гріх, але і його наслідки. Біблійне вчення про благодать, яка явлена в Сині, не обмежується тільки позбавленням вини за гріх, але йде й далі, говорячи про благодать, яка дисциплінує (Тит 2:12). Ця благодать змінює людину, приводячи в порядок усі сфери життя. Тому, для тих, хто вірить у Євангеліє Христа, у Ньому є сили і для самодисципліни та впорядкування всіх сфер життя. Оскільки, ціль Бога в тому, щоб зробити нас подібними до Свого Сина.

Тому самодисципліна є не тільки обовя’зковою умовою для продуктивного життя, але і волею Бога, який Сам дає для цього свою дисциплінуючу благодать, щоб зробити нас схожими на Себе.

Автор: Old baptist

(Visited 30 times, 1 visits today)

Об Авторе

You might be interested in

ОСТАВЬТЕ СВОИ КОММЕНТАРИИ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *