Євангеліє для молитви

Чи доводилось вам колись молитись без молитви? Коли ви нібито молитесь, але ваші думки літають від теми до теми і ніяк не зупиняться на чомусь конкретному. Така молитва, як кажуть, сягає тільки стелі, а далі не йде. Вона не може задовольнити душу і дати необхідну силу для того, щоб прожити день.

Таке може ставатись з різних причин. Інколи це банальна завантаженість справами, що не дає можливості сконцентруватись на головному. Дехто не може осмислено молитись тому, що, в принципі, не навчився ще цього (до речі, такої молитви потрібно вчитись).
 Які б не були причини, така молитва нікого не задовольнить, і хотілось би перейти вже до одного інструменту, який допоможе кожному з нас мати осмислену молитву.

Цей інструмент називається Євангеліє. Дуже важлива істина, яка змінює буквально всі сфери життя людини. Саме концентрація на головних істинах Євангелії на початку молитви допоможе нам правильно налаштувати свою душу на розмову з Богом.



Розглянемо три євангельські істини, які допоможуть нам мати осмислену молитву. Їх можна побачити в наступному тексті:



Іс.6:1-7 «1 Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм.
 2 Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.
 3 І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його! 4 І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!
 5 Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!
 6 І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника.
 7 І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений.

»

Одразу хочу підкреслити, що ми не будемо детально розглядати весь уривок, адже він дуже об’ємний і містить багато деталей, на які необхідно було б звернути увагу. Проте ми розглянемо лише головні ідеї, які в ньому представлені.

Перша істина, яку потрібно усвідомити, ясно розуміти і без якої ми не зможемо мати глибоку і осмислену молитву – це істина про святість Бога.

В тексті вона представлена в третьому вірші. У древні часи, коли люди хотіли підкреслити щось дуже важливе, одним із способів це зробити було повторення. Вони просто повторювали щось декілька разів. І коли ми бачимо в Біблії повтори, це означає, що на цьому автор особливо загострює увагу.

Є лише одна Божа характеристика, яку Писання підкреслює тричі. І це найбільше підкреслення. Ця характеристика — це Божа Святість. І саме наш текст це показує. Для Бога було дуже важливо підкреслити для нас саме цю якість, щоб ми сприймали і акцентували саме її. І хоча Божий характер надзвичайно багатогранний і багато атрибутів Бога можуть бути дуже привабливими для нас, але саме Його святість Писання підкреслює по-особливому, і саме вона оспівується в небесному поклонінні Богу.

Однак, було б правильно запитати, що мається на увазі, коли ми кажемо: «Бог святий». Що ці слова говорять про Бога?

Святість Бога означає наступне: Бог відділенний від гріха і посвячений тому, щоб шукати Собі Честі. (Повторити…)

Гріх — це всяке спотворення хороших речей. З грецької мови слово «гріх» означає промах. Іншими словами, гріх — це всяка недосконалість в діях, в суті чи в природі. Так от, Бог досконалий у тому, ким Він є — в Своїй суті, і в тому, що Він робить. Він досконалий і прекрасний в кожній точці Свого єства. Оскільки Бог досконалий, це означає, що Він і є по-справжньому прекрасний.


Ми, люди, любимо дивитись на гарні речі, гарні видовища. Мабуть, одне із найпрекрасніших видовищ, які ми можемо побачити на землі – це гори. Якось мені довелось побувати на горі Піп Іван, і хоч є на нашій планеті гори більші та гарніші, проте це було дійсно прекрасне видовище.

Також ми чимало часу витрачаємо на те, щоб бути найгарнішими. Хтось більше, хтось менше часу, але всім нам подобається гарно виглядати і дивитись на гарних людей. Особливо це стосується стосунків у шлюбі. Жінка намагається бути привабливою для свого чоловіка, чоловік також неабиякі зусилля до цього прикладає. І це нормально і правильно.

Друзі, але є одна Особа, яку ми колись побачимо і від цього видовища у нас по-справжньому «відвисне щелепа». Найпрекрасніше, що ми коли-небудь побачимо – це сам Бог. Ніяка краса світу не зрівняється з Ним. Бо в усьому є певна недосконалість. Але Бог – святий і тому по-справжньому прекрасний.

Однак, це не все. Є ще один нюанс у визначенні Божої святості – Він шукає собі честі. І це може звучати для нас якось дивно. Ми схильні думати, що той, хто шукає собі честі і слави, хто хоче звернути на себе увагу, той її не гідний по-справжньому. І такі люди, зазвичай, неприємні нам.


Але з Богом все інакше. Оскільки він найдосконаліший в усьому, що робить і Ким є, Він єдиний гідний честі і слави. З Його сторони шукати Собі честі – це єдине правильне рішення. Було б дивно, якби Бог шукав її для когось іншого, хто гірший за Нього.

Отже, Бог Святий, Він досконалий у всьому і Він прекрасніший за все. Він шукає Собі славу і прославляє Сам Себе. Як ця істина повинна впливати на нас? Яке її практичне застосування в житті?

Думаючи про Божу святість в молитві, розуміючи з Ким розмовляємо, ми зможемо правильно налаштуватись на розмову з Богом. Це хороша практика: декілька перших хвилин в молитві сконцентрувати свої думки саме на Бозі, Його суті, Його природі. Щоб мати уявлення перед Ким ми стоїмо. Це одночасно буде і смиряти нас, бо на Його фоні ми мізерні, і захоплювати нас, бо Він прекрасний. Ніщо так не налаштовує розум на молитву, як усвідомлення великого Бога.

Наступна істина, яка допомагає мати осмислену молитву – це гріховність людини.

На білому фоні дуже добре видно будь-які плями. На фоні Божої святості люди завжди дуже добре усвідомлювали своє реальне положення – повну гріховність.

Це можна побачити в тексті, що був вище, в 5 вірші. Тут Ісая не просто формально визнає свою проблему – це крик душі від страху. І це нормальна реакція на присутність Святого Бога. Адже Божа Святість означає не тільки Його досконалість, але і те, що Він не терпить нічого, що не є досконалим. Ісая це добре знав. Наша гріховність ніяк не може вжитись з Божою святістю, оскільки Бог шукає честі Собі, а ми постійно зосереджені на нас.

В 1 Ів. 2:16
 це описується так: «бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.»

Все, чим керуються люди – догодити собі: своїй гордині, похоті і тілу. Ми шукаємо честі собі, з чим Бог ніколи не погодиться і що викликає Його праведний гнів.

Усвідомлення нашої гріховності — дуже корисна істина, яка допомагає нам правильно молитись. Ми обов’язково її зрозуміємо, якщо усвідомимо Святість Бога. І це відмиє з нас накип гордині і високої думки про себе. Тому, коли ми молимось, обов’язково порівнюймо себе зі стандартом Божої святості.

Отже, ми вже побачили дві істини, які важливо усвідомлювати, щоб мати осмислену молитву. Давайте розглянемо останню істину.

Жодна людина не молилась би більше двох разів за життя, якщо б Писання представляло лише ці дві істини: святість Бога, яка недосяжна для нас, і наша гріховність, що гнівить Бога. Якщо обмежитись тільки цими двома істинами, вони б вибили з нас всяке бажання молитись і взагалі приходити до Бога.

Але існує третя істина, яка є в цьому тексті і яка нас піднімає. Ця істина полягає в наступному: Христос очищає нас від наших гріхів.

В тексті вона показана у віршах 6-7: 
«І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника.
І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений.»

Всюди в старому заповіті, де говориться про жертву чи жертівник — це вказівка на Христа, як головну жертву. 
1 Петр. 1:18-20, Євр.10:12 «А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів».

Жертівник, який ми бачимо в тексті з книги Ісаї, не виняток. Суть цієї істини в наступному: Бог очищає людей від їх гріха через жертву Його Сина. І це відкуплення повне і остаточне. Його вистачить для омиття всіх гріхів, які б вони не були і скільки б їх не було.

Також варто відмітити, що в шостому розділі книги пророка Ісаї (і в усій Біблії також) саме Бог виступає першим для того, щоб спасти людину, щоб спасти нас. Він планував це ще до того, як ми усвідомили, що нам це потрібно, і навіть задовго до народження когось із нас. Бог — ініціатор спасіння.

Подумайте про це зараз і кожного разу нагадуйте собі це в молитві. Коли ми проходимо всі ці етапи: усвідомлення Божої святості, власної гріховності і повної розбитості (що, до речі, не є якимось самобичуванням чи просто скромністю, це є фактом — ми дійсно такі), то істина про спасіння від Божого гніву в Сині, без діл, тільки по вірі, вилікує будь-яку депресію. Всілякі наші проблеми відійдуть на другий план.


Отже, наступного разу, коли ви піймаєте себе на думці, що ви молитесь, але це не молитва, ваші думки все ніяк не зупиняться на чомусь конкретному і ваша розмова з Богом більш схожа на розмову з самим собою, згадайте Євангеліє. Реальне усвідомлення Божої святості і власної негідності, не дивлячись на яку, Бог все таки вас приймає, допоможуть вам очистити розум від шлаку і побачити реальну картину речей, реального Бога, реального себе, своє реальне положення… і нереальну Божу милість до вас. Після цього ваша молитва гарантовано зміниться…

Автор: Old baptist

(Visited 25 times, 1 visits today)

Об Авторе

You might be interested in

ОСТАВЬТЕ СВОИ КОММЕНТАРИИ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *