А чи справді був я тут?

19 серпня 2012 року був опублікований відеокліп чудової композиції «I was Here» у виконанні співачки Бейонсе. Це музичне відео було присвячене Всесвітньому дню гуманітарної допомоги. На задньому фоні проєктувались зображення добровольців, що надавали гуманітарну допомогу в різних куточках світу. Головне послання цієї пісні — «я хочу залишити цей світ без жалю, щоб, оглядаючись назад, міг сказати: я був тут, я був серед нужденних, я щось значив у чиємусь житті, я зробив усе, що зміг, щоб зробити когось щасливішим, а цей світ — трішки кращим».

Жити не тільки для себе, допомагати іншим — це очевидні етичні речі, вони ж є частиною християнського світогляду. Розуміння, що колись доведеться відповісти за те, чи «був я тут», підштовхує робити якісь добрі справи. Цими справами ми намагаємось відповідати християнській парадигмі життя. Але, як на мене, останнім часом надто багато імітації справжнього «я був тут». Якщо ми й робимо щось, то дуже поверхнево.

У мене інколи з’являються сумніви щодо доречності того, що ми робимо. Чи справді ми там, де від нас найбільша користь? Чи не шукаємо бідних серед своїх фінансово забезпечених друзів? Чи не шукаємо стражденних серед сяючих облич наших знайомих? Замість «я був там» фізично, ми в кращому випадку підтримуємо якісь місіонерські проєкти фінансово. Та, замість того, щоб справді вникнути в суть та корінь проблеми іншої людини, ми на камеру дамо хліба та пообіцяємо помолитись. Ми не готові витрачати свій час, вирішуючи проблеми однієї людини, натомість ми у фейсбуці годинами ділимось порадами для всього світу. Ми готові служити всім в Інтернеті, та не знаходимо нагоди, щоб зайти до хати сусіда. Інколи лайки, репости та перегляди в соцмережах дають помилкову впевненість, що ми в правильному місці.

Щоб по-справжньому сказати «я був тут», треба прожити з розумінням, що ми не самі на цій землі та що світ створений не тільки для нас. Ба більше, це означає — бачити в інших Христа та служити їм, як Богу (Матв. 25:31-46). Значить — робити добрі справи не для самосхвалення (Матв. 6:3) та самостверждення в очах інших людей (Лк, 18:10), а проявлючи любов та повагу до свого ближнього. Щоб по-справжньому нам це зарахувалось, маємо допомагати людям так, аби вирішити їх проблему, аби довести справу до кінця, ніби це наш власний тягар. І хоч я не можу поміняти увесь світ та не зможу перебувати всюди, де в мені є потреба, та я можу бути в конкретному місці і повпливати на одну конкретну долю, яка має значення.

(Visited 42 times, 1 visits today)

Об Авторе

You might be interested in

ОСТАВЬТЕ СВОИ КОММЕНТАРИИ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *